Хрещатик, 30/1
Хрещатик, 28/2
Прорізна, 3
Прорізна, 4
Пушкінська, 1–3/5
Прорізна, 6
Прорізна, 7/2–4
Прорізна, 8
Прорізна, 9
Прорізна, 10
Прорізна, 11
Прорізна, 12
Прорізна, 13
Прорізна, 14
Прорізна, 15
Прорізна, 16/2
Прорізна, 17
Прорізна, 18/1, 18/1-г
Прорізна, 19
Прорізна, 20
Прорізна, 21
Прорізна, 22
Прорізна, 23
Володимирська, 39/24
Прорізна, 25
Володимирська, 41/27
Скульптура «Кофейні стільці»
Пам'ятник Лесю Курбасу
Пам'ятник Махтумкулі
Пам'ятник Паніковському

Прорізна, 14

Будинок 1951 року, в якому розташована Гімназія № 48.

Прорізна, 14
Прорізна, 14
Прорізна, 14
Прорізна, 14
Прорізна, 14. План
Прорізна, 14. План

Марія Кадомська, Дмитро Малаков. Мартинівська. Золотохрещатицька. Прорізна. Будинок № 14

Прорізна 14, плани 1 і 4 поверхів. Школа на 880 учнівських місць по вул. Свердлова в Києві. (Прив’язка типового проекту УРСР № 34). Автори прив’язки і варіантів фасадів — архітектори Б. Жежерін і С. Авербах. 1—клас; 2—рекреація; 3—вестибюль і гардероб; 4—бібліотека; 5—канцелярія; 6—кабінет директора; 7—кабінет лікаря; 8—лабораторія; 9—лаборантська; 10—актовий зал; 11—кімната громадських організацій: 12—кладові; 13—гардеробна дія персоналу: 14—квартира директора; 15—квартира сторожа.
Прорізна 14, плани 1 і 4 поверхів. Школа на 880 учнівських місць по вул. Свердлова в Києві. (Прив’язка типового проекту УРСР № 34). Автори прив’язки і варіантів фасадів — архітектори Б. Жежерін і С. Авербах. 1—клас; 2—рекреація; 3—вестибюль і гардероб; 4—бібліотека; 5—канцелярія; 6—кабінет директора; 7—кабінет лікаря; 8—лабораторія; 9—лаборантська; 10—актовий зал; 11—кімната громадських організацій: 12—кладові; 13—гардеробна дія персоналу: 14—квартира директора; 15—квартира сторожа.

Сучасний будинок гімназії (раніше – середньої школи) № 48 споруджено 1950 року за проектом архітекторів С. Авербаха, Б. Жежеріна та Таршіса. Архітектура цієї будівлі, піднятої на стилобат та відсунутої від лінії забудови вулиці, розрахована на сприйняття того фасаду як величного «храму освіти».

В образі споруди яскраво відбилися усталені засади повоєнної радянської архітектури – велична помпезність за рахунок використання мотивів класики та пишної ліпнини.

Раніше на цій садибі стояли будинки № 18 та № 20. Перший являв гарну п’ятиповерхову споруду, зведену 1911 р. на замовлення власника садиби Юліана Адольфовича Мушката й оздоблену в улюбленому тоді стилі неоампір. На фасад дивилися два ґранчасті еркери та високий щипець з трьома овальними віконечками. Вузька ділянка забудови зумовила L-подібний план з довжелезним крилом – «ніжкою» цієї літери в глиб двору. Будинок згорів восени 1941 р.

© Прорізна. Ярославів Вал : культурологічний путівник. / В. В. Галайба, В. М. Грузін, М. А. Кадомська, Д. В. Малаков. — К. : "Амадей", 2010.