Хрещатик, 28/2

Будинок Міністерства культури УРСР, 1956-58 (пам’ятка архітектури). На розі з вул. Прорізною, у складі дугоподібного фронту адміністративної забудови головної вулиці Києва. Споруджено за проектом, розробленим в Державних архітектурних майстернях Києва арх. В. Созанським на місці великого прибуткового будинку Першого Російського страхового товариства (1902—03, арх. В. Городецький), де 24 вересня 1941 стався перший вибух, з якого почалася пожежа Хрещатика.

Восьмиповерховий, цегляний, у плані Г-подібний, з головним входом з боку вул. Прорізної і окремими входами до торговельних приміщень першого поверху з боку Хрещатика. Конструкції – несучі стіни, фундаменти стрічкові, перекриття пласкі залізобетонні, дах вальмовий бляшаний. Система планування коридорна. Основний вузол вертикальних зв'язків складається з ліфту і двомаршових сходів. В оформленні чолових фасадів використано елементи класичної архітектурної спадщини.

Облицьовані світлою керамічною плиткою гладенькі фасадні площини на висоті третього поверху розділено потужним профільованим гуртом. Рівень вінцевого карниза, що спирається на стилізовані модульйони прямокутного абрису, збігається з лінією карнизу суміжного будинку № 24. На тлі світлих площин виділяються облицювання цоколю, класичні лиштви з прямими сандриками прорізів першого поверху й облямування головного входу, зроблені з сіро-рожевого граніту. Всі інші вікна прямокутної форми, позбавлені будь-якого облямування. Наріжжя будинку підкреслено широкою лопаткою з карнизним завершенням. Трипрогінний портик входу з верхньою терасою, що виступає в бік вул. Прорізної, підноситься до рівня гурту. Складається з двох колон, фланкованих своєрідними антами, в яких по боках прорізано високі аркові отвори. Стрункі колони увінчано стилізованими лотосоподібними капітелями з ехінами, прикрашеними іоніками. Високі шийки колон декоровано пишними квітучими стеблами з закрутами, що нагадують традиційний український орнамент. На капітелі колон спираються високі кубоподібні абаки, які підтримують вінцевий антаблемент портика, що включає гладенький фриз і карниз у вигляді витонченого кіматія. Терасу над портиком огороджено балюстрадою. В глибині портика по центральній осі бічного фасаду розташовано облямовану гранітом двоярусну аркову нішу з головним входом до будинку. В п'ятому поверсі по осі входу влаштовано балкон. Портик спирається на стереобат у вигляді широких сходів, що виходять на три боки.

Вестибюль з гранітною підлогою та інші приміщення позбавлені архітектурного декору.

Дворовий цегляний фасад членовано прямокутними прорізами та простим гуртом вище третього поверху.

Разом з будинком на вул. Хрещатик, 30/1 відіграє роль своєрідних пропілей на в'їзді на вул. Прорізну.

Тепер — адміністративний будинок Державного комітету телебачення та радіомовлення України, де міститься також Комітет Національної премії України імені Тараса Шевченка [1896].

Марія Кадомська, Дмитро Малаков. Мартинівська. Золотохрещатицька. Прорізна. Будинок № 2/28

Сучасний адміністративний будинок споруджено в середині 1950-х років за проектом архітектора В. Созанського. Первісний проект передбачав набагато пишніший декор керамікою. Але після постанови партії та уряду про «надмірності в архітектурі» фасад було спрощено. Це помітно у порівнянні з рештою хрещатицьких фасадів. Обличковані керамічною плиткою з рівною, на відміну від будинку № 1/28, поверхнею стіни справляють краще враження, а чотириколонний портик із претензією на класичність має монументальніший вигляд за сусідній, той, що навпроти. Фасад з боку Хрещатика досить вдало вкриває плющ, хоча це, звісно, не входило в авторський архітектурний задум.

До пожежі 1941 р. тут стояв великий прибутковий будинок Першого Російського страхового товариства, заснованого 1827 року. Пишно оздоблені фасади, елегантні мансарди, тендітна вежечка на розі та шикарні вітрини дорогих крамниць – все мало, як любили наголошувати в старому Києві, європейський вигляд. Це результат надбудови двома поверхами у 1902 р. за проектом архітектора В. Городецького. То був комплекс із трьох окремих будинків, поставлених паралельно один до одного вздовж Хрещатика та замкнених одним спільним фасадом з боку Прорізної. За ним ховалися два закриті подвір'я, а на Музичний провулок та в бік музичного училища дивилися бічні фасади.

На розі з Хрещатиком містилася одна з найкращих кондитерських – «Жорж». Помешкання в цих будинках винаймали різні компанії та представництва, а серед таких крамниць славився магазин іграшок «Дошкільне виховання».

Зі встановленням радянської влади будинки було націоналізовано. На місці «Жоржа» 1928 року відкрився магазин Сорабкопу «Дитячий світ», де пізніше додано відділ «Радіо».

З початком німецької окупації Києва восени 1941 р. у цьому приміщенні за наказом влади кияни здавали радіоприймачі. Тут 24 вересня пролунав перший вибух, за яким здетонувала вибухівка, закладена радянськими саперами у підвалах сусіднього готелю «Спартак».