Прорізна, 23

Житловий будинок 1897, в якому містилися правління Київського товариства фотографів-аматорів «Дагер», управління Київської залоги Української Держави, штаби Збірного корпусу та Київської добровольчої дружини, проживав Сандлер О. А. (пам’ятка архітектури, історії). На червоній лінії вулиці, на крутому рельєфі, в ряді перемитральної забудови кварталу. Зведений для чиновника Д. Гебенштрейта, будівництвом керував цивільний інж. К. Іванов. На подвір'ї збереглася стайня з каретним сараєм, перебудована під гараж.

Чотириповерховий, цегляний, пофарбований. Перекриття пласкі, дерев'яні. Дах двосхилий з бляшаним покриттям. Планування притаманне будинкам з Г-подібним планом, коли служби розміщені під кутом до житлової частини. Первісно кожний поверх мав дві квартири (передпокій, кабінет, вітальня, їдальня, спальня, кухня, санвузол). Головні гранітні сходи освітлюються верхнім світлом, пов'язані з кухнями чорні сходи мають пряме освітлення.

Фасади виконано із застосуванням елементів опорядження, характерних для стилю ренесанс. Композиція вуличного фасаду симетрично-осьова, підкреслена центральним ризалітом з бічними лоджіями і терасами з майстерно виконаними легкими колонами та ажурними ґратами чавунного литва. Гурти, карнизи, пілястри, лиштви та сандрики тиньковані. Фасад на рівні першого поверху внаслідок переробок повністю змінений. Первісне планування й опорядження квартир (ліплення стель, паркетні набірні підлоги, двері тощо) в основному збереглися.

Споруда – зразок прибуткового житлового будинку періоду раннього історизму з добре збереженим об'ємно-планувальним вирішенням, оригінальним оздобленням фасадів та інтер'єрів.

1906-12 у квартирі № 4 будинку містилося правління Київського товариства фотографів-аматорів «Дагер». За період свого існування (1901–17) воно зажило значної слави. У перші роки об'єднувало фотографів Києва і Київської губ., згодом його діяльність поширилася на всю Україну. В його роботі брали участь відомі фотомайстри, вчені, художники, зокрема М. Біляшівський, В. Галімський, В. Гудшон, Г. Де-Метц, В. Кульженко, В. Менк, В. Орловський, М. Пимоненко та ін. Товариство займалося питаннями теорії і практики фотографічної справи, сприяло розвиткові й поширенню художньої, технічної й наукової фотографії. З цією метою члени товариства здійснювали експедиції, в ході яких фотографували архітектурні пам'ятки, предмети старовини, історичні місцевості, фіксували побут жителів різних регіонів тощо. їхні твори відзначені нагородами на всеросійських та міжнародних виставках, зокрема 1912 в Антверпені. В січні 1911 у будинку Міської публічної бібліотеки (сучасна вул. М. Грушевського, 1) було організовано Міжнародний фотосалон-виставку, присвячений 10-річчю київського товариства, в якому взяли участь відомі фотомайстри України, Росії, Австрії, Великої Британії, США, Франції та ін. країн. 1906–11 товариство «Дагер» очолював Петров Микола Олександрович (1875– 1940) – фахівець в галузі фотографії, викладач Київського політехнічного інституту (1905–20), завідувач художнім відділом журналу «Вестник фотографии» (з 1911). Завдяки йому товариство досягло великих успіхів й визнання. Проживав на вул. Маріїнсько-Благовіщенській, 74 (тепер вул. Саксаганського), де в 1906–11 працювало і правління товариства. 1901–06 розміщувалося на вул. Пироговській, 5; (тепер вул. Пирогова); 1912–14 – на вул. Хрещатик, 50 (тепер № 52); 1914–17 – на вул. Хрещатик, 7 (будинок не зберігся).

1911 у квартирі № 4 проживав фотограф О. Губчевський, який 1913 очолив товариство. У цьому ж будинку з 1909 містилося фотоательє «Гудшон і Губчевський».

1918, за Української Держави, в будинку діяло управління Київської залоги, яке очолював генерал-лейтенант О. Кушакевич. Тут, згідно з наказом гетьмана П. Скоропадського від 15 жовтня про створення Національної гвардії, почали формуватися штаб Збірного корпусу та Київська добровольча (офіцерська) дружина, що входила до його складу. Корпус, а також за сумісництвом дружину очолював генерал-майор Л. Кирпичов. Військові частини комплектувалися із добровольців і офіцерів воєнного часу – громадян Української Держави, які не мали повної військової освіти і тому не мали права служити в кадровій українській армії.

14 листопада командування дружини оголосило про своє підпорядкування Добровольчій армії генерала А. Денікіна. Того ж дня над входом до будинку було піднято російський прапор. Дружина брала участь у боях з військами Директорії, 14 грудня 1918 капітулювала в Педагогічному музеї (вул. Володимирська, 57).

У 1930-х рр. в будинку проживав Сандлер Оскар Аронович (1910–81) – композитор, заслужений артист Казах. РСР (з 1943), заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1967). У 1937 закінчив Київську консерваторію, працював у київських театрах. Автор музики до кількох балетів, театральних вистав, кінофільмів, пісень.

Марія Кадомська, Дмитро Малаков. Мартинівська. Золотохрещатицька. Прорізна. Будинок № 23

Ця ділянка, як і сусідня, вже згадана під № 21, у 1867 – 1871 роках входила до складу маєтностей Я. Мощинського, потім Є. Бубнова. За купчими, від 23 червня 1872 р. та від 31 березня 1878 р., виділена в окрему садибу князя Миколи Васильовича Репніна, предводителя губернського дворянства, залишалась незабудованою до кінця ХІХ ст.; на ділянці зростав фруктовий сад, стояла оранжерея. 1894 року тогочасний власник М. О. Григорович-Барський споруджує в глибині двору двоповерховий флігель за проектом техніка М. Клуґа.

Існуючий нині вельми оригінальний чотириповерховий будинок із центральним ризалітом та просторими терасами обабіч нього споруджено у 1897 – 1898 роках на замовлення наступного власника садиби. Ним був надвірний радник Дмитро Христианович Гебенштрейт.

Фасад енергійно прикрашено рустом, канелюрованими пілястрами, фронтоном, тонко опрацьованими лиштвами вікон та ліпленням. Особливої принадності надають фасаду металеві деталі терас: тонкі колонки чавунного литва, ажурне плетиво огороджень. В інтер'єрах ще збереглося ліплення стель, паркетні підлоги, двері тощо. У Києві немає аналогів чавунного огородження парадних сходів, розміщених у середині об'єму та освітлюваних скляним ліхтарем. Будинок мав ліфт – новинку для тогочасного Києва.